Давно від мене не було жодної вісточки — і, зізнаюсь, я вже й сам скучив за цим форматом. За цей час трапилось стільки всього, що записувати кожну дрібницю окремим постом було б, мабуть, зайвим. Тож я вирішив скласти все в одну велику купку і розповісти вам одним подихом.
Почнемо з мови. Дуолінго торохтить далі — вже понад 1650 слів німецькою освоєно, плюс окремий курс-книга і слова просто з життя. І зупинятися не планую, бо в грудні на мене чекає екзамен на рівень B1, який відкриє двері до стежки кібербезпеки. Знаю, дехто здивується: як без документів туди йти? А тут просто — університет, де я відучився пів року, має видати мені акредитовані оцінки, перераховані у європейські кредити.
До речі, про оцінки. Перший семестр не був якимось феєричним проривом, але залікова книжка каже інше: одна-дві дев'яностки, ще пара в районі 91–93, решта — 95, а по алгоритмізації й програмуванню взагалі 98. І це я ще хочу підкріпити портфоліо — до речі, його вже давно час оновити, бо додалося кілька нових ботів.
Наприклад, Rich Message Bot — маленький бот, що дозволяє користуватись розширеним форматуванням тексту без Telegram Premium, за який Дуров хоче свої 150 гривень, а то й дорожче.
Або ж проєкт масштабніший: за два дні у Play Маркеті вийде AuthorGram — мій власний Telegram-клієнт, орієнтований на приватність (по іконці, до речі, буде зрозуміло, сміюсь). Зараз саме йде закрите тестування в Play Маркеті, і тестувальники задоволені додатком. А знайомі, яким я раніше давав доступ до особистої версії, взагалі в захваті — кажуть, класний мультитул вийшов.
Чому взагалі виникла ідея власного клієнта? Свого часу я перепробував купу сторонніх версій Telegram — AyuGram, ExteraGram, NekoGram, CherryGram. Але десь пів року тому по багатьох із них прокотилась хвиля розслідувань безпеки. Виявилось, що чимало з них без згоди й навіть без повідомлення користувачів збирали й продавали дані наліво. NekoGram, наприклад, у Open Source-версії показував один код, а в Play Маркеті стояла зовсім інша збірка — та зливала боту ім'я, прізвище, ID і номер телефону користувача, паралельно накручуючи реферальні посилання від імені пристрою. А російський клієнт «Телега», відомий обходом блокувань Роскомнадзора, взагалі ганяв увесь трафік через власні сервери — на Даркнеті навіть можна було купити останні сто повідомлень конкретного користувача. Cloudflare зрештою й зовсім заблокував їхній домен, внісши в спам-лист як скам.
Тож я подумав: навіщо ризикувати своїми персональними даними, коли можна зробити безпечну версію під себе? Спочатку клієнт існував суто для мене — з усіма можливими плюшками, включно з функціями на кшталт AyuGram. Але поступово зрозумів, що мені насправді не так багато й пишуть такого, що варто було б окремо зберігати, а сама ідея повного збереження видалених повідомлень (коли додаток читає буквально кожен чат і кожне повідомлення) — це радше зайве навантаження на акумулятор і швидкість роботи Telegram, особливо в тих, у кого по п'ятдесят чатів. Тож у версії для Play Маркету цього немає.
Натомість є інше. Безкоштовне розпізнавання голосових повідомлень у текст через штучний інтелект — і без обмеження в дві хвилини, як у Telegram Premium (там елементарно можна підключити модель Gemini, ключ до якої отримує кожен безкоштовно). Я одного разу розшифрував так повідомлення хвилин на тридцять — і воно розпізналося без жодних проблем, тоді як Premium вже на другій хвилині часто просто відмовляється продовжувати, навіть якщо гроші заплачені.
Плюс купа візуальних налаштувань — розташування кнопок, компактне меню чи ні, і все, що душі завгодно. Покращена робота зі сповіщеннями: окрім самих сервісів Google, повідомлення додатково перевіряє внутрішній сервіс, прописаний просто в додатку, і назовні нічого не йде. Це особливо зручно власникам Huawei без сервісів Google Play — можна перейти на microG або навіть підняти власний push-сервер і під'єднати його.
А найголовніша функція — шифрування повідомлень. Я реалізував алгоритм, у якому на кожен символ і кожне слово припадає більше мільярда варіацій, тож, за оцінкою штучного інтелекту, розшифрувати повідомлення без ключа не вдасться навіть найпотужнішим комп'ютерам світу до кінця існування Сонця. Спочатку це було просто викликом самому собі — «а чи вийде реалізувати щось подібне взагалі?». Коли вийшло, я пішов далі: спершу планував один спільний ключ, але зрозумів, що дуже професійний хакер теоретично міг би розібрати додаток і знайти саме його. Тому зараз кожен користувач створює й налаштовує ключ окремо для кожного чату — вмикати шифрування чи ні, вирішує сам. Мені особисто це вже зручно: паролі й важливі посилання я скидаю собі в окремий приватний чат, і там усе лежить зашифрованим.
Зламати додаток теоретично можливо — але тільки тим приблизно п'яти відсоткам програмістів, чия база знань про побудову застосунків і мови програмування справді величезна. Я сам, навіть маючи комп'ютер і те, що маю зараз, витратив би купу часу — і однаково не впорався б, і жоден штучний інтелект тут не поможе. Тож хвилюватися, що хтось скомпрометує додаток і робитиме щось неприємне від мого імені, потреби немає — я впевнений у своєму захисті.
Ще одна дрібниця, якою задоволений: можливість повернути старий дизайн. Зараз усі тягнуться до стилю iPhone, і сам Telegram вирішив об'єднати оформлення для iPhone й Android, прибравши бокове меню й звичне нижнє керування. У AuthorGram це все можна повернути — собі я так і зробив.
Монетизації не буде — платного контенту в мене немає й наразі немає мети на цьому заробляти. Якщо колись щось і з'явиться, то хіба додаткові функції на вибір користувача, а не примус на кшталт того ж Turbotel, де без перегляду реклами клієнт просто відмовляється працювати. Мене цікавить, щоб інструмент лишався якісним, а не перетворювався на джерело доходу за рахунок незручностей.
А тепер трохи не про технології. Днями поговорив із сусідом — німецькою! Він, до речі, займається спортом і в залі за додатком, і вдома сам. Обговорили погоду, спорт, його поїздку до Грузії. Так, іноді плутаюсь, іноді помиляюсь, але вже можу вести просту розмову — і це відчувається як маленька перемога.
За кордоном я був усього двічі: перший раз — Польща, наприкінці другого семестру першого курсу поїхав туди на три місяці попрацювати й повернувся, і ось тепер Німеччина. Трохи дивуюсь людям із десятком відвіданих країн — та не шкодую. До війни ми з татом, бабусею, дідусем і сестричками їздили з наметами в ліс на ночівлю, збирали гриби, рибалили, або просто мандрували гарними місцями України. Тато знає їх безліч — свого часу дуже багато їздив і має купу хороших знайомств, бо про нього й досі гарно згадують. Я, до речі, теж такий. Зараз він в Україні, з сім'єю, — просто спілкуємось рідше через службу. Можливо, пізніше я ще кудись поїду, але зараз у планах — просто стабілізуватися.
А ще нещодавно я побував у фантастичному Phantasialand — місцевому конкуренті Діснейленда, розкрученому трохи менше, хоч і старшому, але, на мою думку, кращому саме атракціонами для дорослих. На гірці Taron потяг розганяється до 117 км/год — я тричі підлітав у кріпленні, але навіть не кричав. Black Mamba перевертає тебе догори дриґом на швидкості близько 60 км/год і з купою поворотів. А F.L.Y. дає відчути себе людиною з джетпаком, під музику, наче з фільму про Залізну людину — просто космос. Був там ще на двох-трьох менш екстремальних атракціонах, суто за компанію, і воно того було варте. І це при тому, що я встиг оглянути лише один куточок парку — там насправді дуже гарно всюди. Відео вже виклав в Instagram, а більше фотографій скину в коментарях під цим постом у Telegram-каналі, щоб і ви відчули цей кайф.
На цьому мої оновлення на сьогодні закінчуються — як і скоро закінчаться канікули. Дякую всім, хто дочитав до кінця, і бажаю вам доброї ночі.